Повномасштабна війна, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, вплинула на кожного українця. Люди щодня думали, як можуть допомогти ЗСУ боротися з росіянами. Український продюсер Антон Скрипець також зрозумів, що не може стояти в стороні, коли наша країна бореться з ворогом. Саме тоді до нього прийшла ідея створити повнометражний фільм "Лишайся онлайн", який відобразить події, що відбувалися після 24 лютого 2022 року.
Наші журналісти поспілкувалися з продюсером Антоном Скрипцем про історію створення українського фільму про війну "Лишайся онлайн" та про те, що він відчував в перші дні повномасштабного вторгнення.
Розповідь ведеться від першої особи.
Перші дні повномасштабної війни
Я був одним з тих людей, які казали, що нічого не буде, що це зайва паніка, що не потрібно складати "тривожну валізку", а треба просто розслабитися й жити далі. Звичайно, 24 лютого 2022 року я був сильно здивований і зрозумів, що кардинально помилявся.
О 4-5 годині ранку я прокинувся та одразу пішов за водою. Київ був наповнений людьми, було таке враження, ніби ти у фільмі, коли зрання в столиці трафік, наче це ранковий час пік в будній день. Враження були доволі цікаві, багато людей думали, що це кіно, але, на жаль, це була реальність.
Насправді я просто така людина, яка стає більш спокійною в якихось стресових ситуаціях. Коли довкола була паніка та хаос, я дзвонив своїм знайомим, щоб знайти хоч когось, хто не панікує, і додзвонився до свого друга, який сказав мені: "Курю цигарку. Дивлюся на Київ. Думаю". Ось ми й почали з ним обговорювати, що далі робити та які перспективи.
Моя родина також була в Києві під час повномасштабного вторгнення.
Моя мама в цей період вже переїхала жити до столиці, також в Києві на той момент знаходилися мій брат Сергій Стрельніков зі своєю дружиною та дитиною і моя сестра Єва Стрельнікова, яка є режисером фільму "Лишайся онлайн", зі своїм хлопцем.
Тоді ми часто говорили з мамою щодо виїзду за кордон, але вона в нас "міцний горішок", тому казала, що з Києва нікуди не поїде. Але зрештою ми змогли домовитися і мама виїхала зі столиці.
Власне, я й сам вперше виїхав з Києва лише в червні 2022 року на зйомки нашого фільму.
Ідея створення фільму "Лишайся онлайн"
На створення цієї стрічки надихнуло те, що тоді був такий адреналіновий, героїчний період, коли кожен українець мав зробити свій вклад в боротьбу з росіянами. Тому, коли я думав, де я можу бути максимально корисним, з'явилася ідея зробити повнометражний фільм.
Тоді ми насамперед орієнтувалися на західну аудиторію, тому що мотивація була зробити такий фільм, щоб люди на заході закрили небо над Україною.
Загалом, сама ідея створення фільму "Лишайся онлайн" з'явилася десь через 10 після початку повномасштабної війни, саме тоді я почав думати, що треба щось робити. 20 березня я написав своїй сестрі Єві, яка за сумісництвом є режисером фільму, що треба починати писати історію.
Зйомки у нас розпочалися в червні 2022 року, а підготовка до них почалася ще у квітні 2022-го. Закінчили ми фільм робити в березні 2023 року. Тобто на створення фільму, починаючи від ідеї до останньої крапки, у нас пішов рік.
І ось ще один рік, з березня 2023 по березень 2024 року, спрямований на різні рухи по дистриб’юції, продаж прав фільму за межами та в межах України тощо. Вже 28 березня у нас буде всеукраїнська прем’єра фільму "Лишайся онлайн".
"Онлайн-формат" фільму був як ніколи доречним.
Насправді є дві причини створення фільму "Лишайся онлайн" саме в такому форматі.
- Перша і головна причина – те, що він був дуже доречним до того формату життя, в якому ми були на момент повномасштабного вторгнення. Переписки, Telegram-канали, відеозв’язок, новини – це те, що було в нашому житті 24/7.
- Друга причина – зробити реальною амбітну ідею цього фільму. Потрібно було створити якусь таку ідею, low-budget фільму, яку реально реалізувати, щоб це була підйомна історія.
Формат "стрім-лайф" на той момент видавався набагато простішим за інші, тут ми й помилилися. Але в плані бюджету він значно відрізняється від класичного бюджету фільму, тому за рахунок низького бюджету фільму мені вдалося залучити інвестиції на створення цього фільму.
Інвестиції в фільм
Інвестиції в фільм були лише з боку українських компаній. Насамперед це була компанія Amo Pictures, в якій я зараз і працюю. Загалом для цієї компанії це в принципі був перший кейс такого повнометражного фільму.
Спочатку я "продавав" ідею фільму іншій компанії, вона їм сподобалася, але виникали різні думки, на кшталт: "Чи дійсно цю ідею реально втілити". Тому паралельно я почав шукати інші варіанти.
Прочитавши сценарій Amo Pictures одразу сказали "ми в ділі", і вже потім до них приєдналися Mamas Production разом з організацією українських продюсерів.
Повністю в фільм інвестувала лише компанія Amo Pictures, а кошти на дистриб’юцію вже в більшості виділяла організація українських продюсерів через Mamas Production.
Особисті переживання та історія у фільмі
Ця історія – написана кінопригода, абсолютно художня стрічка, де за основу ми не брали чиюсь реальну історію. По-перше, на той момент ми не бачили в цьому якусь потребу. По-друге, ми не хотіли спекулювати на особистих переживаннях конкретної родини.
Ми написали вигадану історію, основану на тих емоціях, які переживали українці в той момент, тому особистої історії там немає. Але, якщо говорити про особисті переживання, то вони, звичайно, закладені у сенс фільму.
Ми писали цю історію, коли Київ був окупований, ми виходили на перерву на Оболоні та дивилися, як Буча горить і там стріляє артилерія. Тобто не можна було не вкладати в фільм якусь свою внутрішню емоцію, емоцію злості, адреналіну тощо.
Зйомки серед розрухи та труднощі зі сприйняттям серед населення
Зйомки ми проводили у Львові, у Києві, під Києвом та у Швеції. Насправді тут все було класично, як і у виробництві звичайного повнометражного фільму, просто нам була потрібна низка конкретних локацій, яку ми й почали шукати.
Наприклад, нам потрібно було показати розруху після початку повномасштабного вторгнення. На той момент в цьому не було проблеми, тому що Бучу ще не відновили, Ірпінь теж, Бородянка була розвалена дуже. Тому ми просто приїжджали, дивилися, обирали. Було, на жаль, з чого обирати.
Під час зйомок труднощі виникали з дуже сенситивною темою для людей, тому що у нас, наприклад, була сцена, де 5-10 людей в формі російських солдатів бігали по ЖК в Бучі. Звичайно, що це була дискомфортна для всіх історія, попри те, що до зйомок були залучені і ЗСУ, і працівники поліції, які стояли по периметру та попереджали, що це лише зйомка, що все добре.
Проте, все одно ми відчували наскільки люди ще не готові до того, що тут вже знімають кіно. Тому знімати швидко та витримувати баланс між етичним відношенням та виконанням змінального плану – це дійсно була складність.
Не всі актори були готові до такої історії
Ми звичайно проводили кастинг, на ньому було понад 200 людей. Найскладнішою позицією була головна героїня та хлопчик. На роль хлопчика ми прослухали близько 80 дітей, а на роль головної героїні – близько 30 дівчат. Було трохи важко, тому що проби проводилися в онлайн режимі, оскільки хтось був не в Києві, хтось взагалі не в Україні.
Але головна складність була в тому, що переважна частина акторів не були готові до такого матеріалу. Це люди з дуже великою емпатією і тому вони більш вразливі, ніж середньостатистична людина. Тому такі події вони переживали дуже гостро, а тут ще треба й грати ці події та емоції.
Об’єктивно більшість акторів казали: "Я не готовий, поки що не готовий". Тобто і через ці причини кастинг звузився, наші варіанти звузилися.
Психологічне сприйняття фільму "Лишайся онлайн"
18 лютого 2024 року ми провели закритий показ фільму, квитки на який розіграли в Instagram. Це були випадкові люди, яких ми не підбирали, які просто зацікавилися фільмом та прийшли подивитися.
Ми цим людям роздали анкети, де нас цікавили питання, які цікавлять скептиків у вигляді тих людей, які говорять, що "це не на часі", "це надто вразливий контент", "це кіно сильно розбиває та забирає сили" тощо. У таких людей безліч аргументів, чому таке кіно краще не знімати.
Я з повагою ставлюся до людей, які не готові до того, аби сприймати контент про війну, це нормально, тому що хтось більш вразливий, хтось менш вразливий. Але мені не дуже імпонує і я не дуже приймаю позицію, що таких людей у нашій країні більшість. Я на 100% переконаний, що таких людей менше.
І тому позиція нашої команди була в тому, що це кіно насправді "на часі", воно надихає і включає. Задача у нас була зробити історію на широку аудиторію, яка мотивує, а не просто розбиває. І я переконаний, що ми досягли цієї цілі.
Ми провели опитування серед глядачів фільму.
За результатами цього опитування ми зрозуміли, що на 100% праві, тому що більшість питань як раз складали картину, як психологічно українці сприйняли фільм "Лишайся онлайн".
Наприклад, на питання "Фільм "Лишайся онлайн" дає сили боротися, чи забирає?" – 17 людей відповіли, що дає сили, та лише 2 дали негативну відповідь.
"Надихає" відповіли 9 людей, "демотивує" – 3. "На часі" – відповіли 29 глядачів, "не на часі" – 0. "Чи порадите ви фільм своїм знайомим" – 38 сказали так, 3 – ні. "Чи потрібні подібні фільми глядачеві зараз" – 34 людей відповіли так, 5 – ні.
Взагалі для людей, які говорять про те, що це кіно надто важке, вони взагалі говорять, що будь-яке кіно про війну надто важке, але таким чином ми впираємося в те, що ми не можемо робити кіно про війну. А вибачте, як ми не можемо робити таке кіно, якщо ми в стані війни? Якщо Росія знімає фільми про війну і їх показують в Італії? Не погоджуюсь взагалі з цим.
І ось на питання "Переглянули б фільм ще раз?" 33 людини сказали так і вже 19 – скоріше ні. Тобто, це не ті люди, які оцінили фільм погано, це ті, хто чесно сказав, що через емоційність не переглянули б його ще раз. Власне, такі результати.
І цих людей ми не підбирали, тому що нам потрібна була чесна фокус-група, люди з думкою, які просто захотіли прийти на фільм. Тому у мене та у нашої команди не стоїть питання взагалі чи на часі такі фільми, чи можна їх знімати тощо.
Інше питання, що треба це робити етично, не спекулятивно, з повагою до почуттів людей і чесно, бо всі бачили, що відбувалося, всі учасники цих подій. І якщо зараз говорити про ці події не чесно, то можна потрапити в біду.
Західна аудиторія вже дала оцінку фільму "Лишайся онлайн"
У нас вже була прем'єра за кордоном, влітку на фестивалі в Канаді ми здобули одну з головних нагород, тому ми вже бачили реакцію західної аудиторії на цей фільм. Там були два покази по 100-150 людей, це теж доволі велика вибірка.
Ми казали аудиторії, що цей фільм відображає почуття та відчуття українців. Власне, це і робить цей фільм за рахунок формату, тому що ти дивишся на екран ноутбука головної героїні і складається відчуття, що ти сидиш у неї в голові та разом з нею відкриваєш всі переписки, відеодзвінки тощо.
Якщо чесно, я не думаю, що можна придумати більш доречний формат наразі про ті події, які відбувалися на початку повномасштабного вторгнення. Тому що тоді ми сиділи багато в онлайні.
Тому цей формат дуже точно передає події, які ми переживали, і, відверто, у нас була супер вражена публіка, приємно вражена. Ті ментальні речі, які ми закладали в цей фільм, жарти між героями, рефлексії, ми їх все одно намагалися "запакувати" так, щоб вони були зрозумілі і за кордоном.
І ми разом з публікою дивилися це кіно і вони реагували в тих місцях, в яких ми це закладали. Тобто фільм створювався для широкої аудиторії ще на рівні ідеї.
Важливість таких фільмів під час війни
Наразі важливо говорити на ті теми, які цікавлять українців, важливо створювати контент, який цікавить українців. Звичайно, що контент про війну зараз потрібно робити.
Інше питання, чи треба робити виключно такий контент? Та ні, звичайно, можна знімати і комедії, і фільми жахів, і мультиплікації тощо. Але запит на фільми про війну є, і мало того, нам необхідні героїчні підходи, які включають людей, які надають якусь надію, віру тощо.
Моя позиція була в тому, що ми маємо зробити продукт, який включить, і ми його зробили.
Сподобалась стаття?
Pro Гроші в Telegram
Pro Гроші в Google News
